Венера: подорож до пекельної планети – причини її кліматичної катастрофи, особливості атмосфери та можливість існування життя

Венера – це одна з найзагадковіших і водночас найжорстокіших планет Сонячної системи. Її поверхня і клімат становлять справжню загадку для вчених, і багато що на ній здається зовсім непридатним для життя. Проте, планета продовжує притягувати увагу дослідників, які прагнуть розкрити її таємниці. Давайте детальніше розглянемо, чому ж Венеру називають “пекельною планетою”.

Пекельна планета, про яку ми сьогодні розповімо знаходиться ближче до нас, ніж будь-яка з планет, про яких ми розповідаємо. Це Венера, зла сестра Землі.

Венера схожа на Землю, вона має вуглецеву структуру, над Венерою височіють хмари, ці 2 планети навіть за розміром набагато відрізняються. І все ж кліматична карта Венери видає цілий ряд причин, по яких життя на поверхні цієї планети неможлива.

Поверхня цієї планети являє собою розпечену пустелю, в постійному жовто-коричневому тумані, з дощами з сірчаної кислоти.

Причини кліматичної катастрофи на Венері

Низку причин, за якими на Венері відбувається кліматична катастрофа ми почнемо розглядати з того, що ця планета дуже повільно обертається, один оборот навколо своєї осі вона здійснює за 243 земних діб, в сторону, протилежну, стороні обертання Землі та більшості планет Сонячної системи. За основною версією, це є причиною відсутності магнітного поля у Венери, тобто вона не має захисту від Сонячного вітру (потоку заряджених частинок, що виходять від Сонця). Ці частинки впливали на планету, подібно мікрохвильовій печі, поки планета не скипіла, в прямому сенсі цього слова. Повсюдно вивергалися моторошні вулкани (90% поверхні планети покрито застиглої базальтової лавою), викидаючи мільярди тонн вуглекислого та сірчистого газу. Атмосфера планети складається в основному з вуглекислого газу, вона важка, тиск на планеті в 90 разів сильніше, ніж на Землі. Крім того, вся атмосфера планети залучена в один суцільний ураган, який дме з середньою швидкістю 360 км/год. В середньому в 60 разів швидше, ніж обертається планета.

Активна вулканічна діяльність постійно викидає в атмосферу сірчистий газ, який, вступаючи в реакцію з молекулами води, утворює сірчану кислоту. Сірчана кислота, періодично, випадає опадами у вигляді дощу, що в свою чергу ніколи не досягає поверхні, з-за високої температури, він випаровується на підльоті, утворюючи нові хмари з сірчаної кислоти.

Вуглекислотна атмосфера з щільним шаром хмар, що є причиною парникового ефекту. Сонячне тепло проникає крізь атмосферу до поверхні планети, а назад вже не виходить. Як у теплиці. Середня температура на поверхні Венери складає 463 °C, це набагато вище температури плавлення свинцю (327 °C).

Незважаючи на те, що ця планета є уособленням пекла, існує теорія, що на планеті можливе життя. На висоті 50 км. над поверхнею, де температура становить приблизно 80 °C, а тиск, близько, 1 атмосфери, спостерігаються затемнення. Висунута версія, що це можуть бути мікроорганізми, так звані екстремофіли. Однак ця гіпотеза дотепер не отримала офіційного підтвердження.

Особливості Венери

Однією з причин є те, що Венера має найгустішу атмосферу серед усіх планет земного типу. Вона на 96% складається з вуглекислого газу, що створює потужний парниковий ефект. Це призводить до того, що температура на поверхні Венери сягає неймовірних 463 °C, що навіть вище, ніж на Меркурії, який ближче до Сонця. Така температура достатня, щоб розплавити свинець і зробити будь-які спроби дослідження поверхні майже неможливими.

Ще однією особливістю Венери є її густі хмари з сірчаної кислоти. Ці хмари вкривають всю планету, роблячи її не тільки непривітною, але й небезпечною для будь-якої техніки, яка намагалася б там працювати. Хоча ці хмари ефективно відбивають сонячне світло, вони одночасно й затримують тепло, яке надходить на планету, ще більше підвищуючи температуру на її поверхні.

Однак, незважаючи на всі ці жахливі умови, деякі вчені вважають, що в атмосфері Венери можуть існувати форми життя. Висунута теорія про можливі мікроорганізми, які могли б виживати на висоті близько 50 км над поверхнею планети, де температура і тиск значно м’якші. Але поки що це лише гіпотеза, яка потребує подальших досліджень і підтвердження.

Наступні місії до Венери, такі як “Веритас” і “Давінчі+”, мають на меті дослідити її атмосферу і геологію більш детально. Вони допоможуть відповісти на питання, як Венера стала такою, якою вона є зараз, і чи могла колись бути схожою на Землю. Вчені сподіваються, що ці місії допоможуть дізнатися більше про історію планети і, можливо, розкрити таємниці її екстремального клімату.

Підсумовуючи, Венера залишається однією з найбільш цікавих і водночас страшних планет нашої Сонячної системи. Її вивчення може дати нам не лише розуміння минулого нашої планети, але й допомогти передбачити можливі сценарії майбутнього Землі, якщо ми не зможемо контролювати власний кліматичний вплив.